Церкоспороз

Церкоспороз – найпоширеніша плямистість листків, що уражує всі види буряків (цукрові, кормові та столові) й близько 40 видів інших культурних і диких рослин.

Збудником хвороби є гриб Cercospora beticola Sacc. Зимує він у вигляді грибниці в уражених рослинних рештках. Під час вегетації рослин інфекція поширюється за допомогою конідій. У природних умовах протягом осінньо-зимових місяців гриб зберігається в рештках уражених листків на поверхні грунту чи у верхньому його шарі не глибше за 10 см. Сприятлива температура для проростання спор - +5...+35 °С, оптимальна +25 °С. Найсприятливішими умовами для розвитку церкоспорозу с температура повітря +20..+25 °С, відносна вологість повітря 70% і наявність крапельної вологи на листках. Збудник проникає в рослину через продихи. Тривалість інкубаційного періоду за сприятливих температур триває в середньому 3-7 діб, за низьких добових температур - 25-30 діб і більше. Протягом літа розвивається декілька поколінь конідій гриба. Повітряні течії їх переносять на значні відстані. Тому повторне зараження рослин буряка пов'язане саме з вторинним розселенням збудника церкоспорозу.

Унаслідок ураження хворобою в рослині в 5 разів посилюється транспірація, у 10 разів знижується асиміляція вуглекислого газу, порушується азотистий обмін. Листки часто відмирають, а коренеплоди погано зберігаються. Проявляється церкоспороз на листках у вигляді численних округлих сірувато-жовтих, світло-бурих чи світло-сірих некротичних плям із червоно-бурою облямівкою розміром 0,2-1,0 см. Розмір плям, їх розташування й інші особливості можуть сильно відрізнятися залежно від особливостей сорту й умов зовнішнього середовища. В суху погоду уражена тканина випадає, листки стають продірявленими. У вологу - на поверхні плям, з обох боків утворюється бархатистий сірувато-білий наліт конідіального спороношення гриба. На черешках листків плями видовжені коричневі (вдавлені). Найчастіше ознаки хвороби проявляються в кінці червня - на початку липня на розвинутих листках, які закінчили рости. Останніми роками спостерігається більш ранній прояв хвороби. Із часом кількість відмерлих ділянок збільшується, некротичні плями зливаються між собою та вкривають усю поверхню ураженого листка. Сильно уражені листки відмирають, набувають темно-коричневого забарвлення, скручуються донизу, бадилля лежить на поверхні грунту. Міжряддя розмикаються. Продовжують вегетацію лише наймолодші листки у центрі розетки. На рослині утворюються нові листки, на що витрачається велика кількість поживних речовин, а це, своєю чергою, негативно позначається на масі коренеплоду та його якості. У разі ураження насінників інфікуються також стеба й опліддя насіння.

Коренеплоди уражених рослин гірше зберігаються. Насіннева продуктивність маточних коренеплодів від хворих рослин і якість насіння від них також значно нижчі, ніж від здорових. Хвороба проваляється у пригніченні приросту кореня внаслідок масового відмирання листків. У сильно уражених рослин відмирання старих і наростання нових листків призводить до видовження головки кореня (до 10 см), її маса становить 13% загальної маси коренеплоду.