Слизовий бактеріоз, або мокра бактеріальна гниль

Поширення повсюдно. Це захворювання вражає всі овочеві культури, в тому числі всі види капусти в усі фази росту. Найбільш гостро захворювання проявляється під час транспортування або зберігання овочів при підвищеній температурі.

Симптоми проявляються у другій половині вегетації. За характером розвитку захворювання можна розділити на два типи. При першому - покривні листи загнивають за типом мокрої гнилі, що супроводжується неприємним запахом, і відмирають. Поступово гниття поширюється на весь качан, і при досягненні кочериги рослина гине. При ураженні цвітної капусти зазвичай ушкоджується суцвіття, при цьому «головка» капусти не розвивається, а перетворюється в гниючу масу коричневого кольору.

Другий тип розвитку хвороби починається з кочеригі, куди патоген проникає з грунту або через пошкодження комахами. Кочерига ??розм'якшується і набуває спочатку кремового, а потім світло-сірого кольору. Захворювання продовжує розвиватися в сховищі, викликаючи осередки мокрої гнилі.

Бактерії є грамнегативними паличками з перітріхальним розташуванням джгутиків.

Найбільш часто захворювання виникає після тривалої вологої погоди. Оптимальною є температура 25-30 ° С. Зараження відбувається через пошкоджену тканину. Водяна плівка, що покриває поверхневі тканини рослини протягом декількох днів, є сприятливим середовищем для активного інфікування їх бактеріями. Культивація, збір врожаю, його навантаження, розвантаження і транспортування, пошкодження морозом або комахами-шкідниками створюють передумови для проникнення інфекції. У цьому випадку спостерігається ураження на внутрішніх листках і кочеригу. Слизовий бактеріоз найчастіше вражає ослаблені, пошкоджені шкідниками або хворобами, підморожені рослини, а також вирощені при надлишковому азотному харчуванні. У поширенні захворювання велике значення мають шкідники: весняна капустяна муха, репная і капустяна білявки, ріпаковий квіткоїд, капустяна міль і слимаки. Крім того, мокра гниль часто слід за іншими захворюваннями, наприклад, судинним бактеріозом.

Збудник має широку филогенетическую спеціалізацію і вражає більше 100 видів рослин, включаючи томат, огірок і ін.

Джерелами інфекції є рослинні рештки, ризосфера багатьох культурних і дикорослих рослин, а також водойми, звідки патоген потрапляє на капустяні поля з поливної водою. Перенесення бактерій з насінням не встановлено.

Заходи захисту:

1. Сівозміна і агротехніка, що не допускає ослаблення рослин, є основою боротьби з захворюванням.
2. Боротьба зі шкідниками сприяє зниженню ураженості рослин.
3. Вирощування стійких сортів, наприклад, пізніх гібридів білокачанної капусти.
4. Підготовка сховищ: ретельне очищення їх від рослинних залишків та дезінфекція.

Правильний режим зберігання: для продовольчої капусти - 0-1 ° С.